Зареєстрований у Верховній Раді законопроєкт №15331 пропонує закріпити в українському кримінальному праві культурну складову злочину геноциду. Товариство Рафаеля Лемкіна долучилося до напрацювання правової концепції документа та обстоювало необхідність ширшого розуміння геноциду — не лише як фізичного знищення людей, а й як руйнування культурних основ існування нації.
15 червня 2026 року народні депутати України Микита Потураєв, Євгенія Кравчук та інші парламентарі зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт №15331. Загалом документ підтримали 33 народні депутати.
Законопроєкт пропонує уточнити статтю 442 Кримінального кодексу України та встановити відповідальність за знищення, пошкодження, привласнення або систематичне позбавлення доступу до елементів культурної спадщини, мови, освіти, релігійних практик, традицій, історичної пам’яті чи культурних інституцій, якщо такі дії спрямовані на ліквідацію культурної ідентичності групи як умови або засобу її фізичного чи соціального знищення.
Поява цього законопроєкту стала, зокрема, результатом тривалої фахової роботи Товариства Рафаеля Лемкіна, яке послідовно обстоює необхідність правового визнання культурного виміру геноциду. На експертному рівні команда Товариства долучилася до напрацювання правової концепції законопроєкту та аргументувала необхідність включення культурної складової до визначення складу злочину геноциду. В основу концепції покладено ідеї Рафаеля Лемкіна, творця поняття «геноцид».
«Рафаель Лемкін розумів геноцид не лише як фізичне винищення людей. Для нього знищення мови, культури, освіти, релігії, пам’яті та інституцій було частиною ширшого плану руйнування групи як такої. Сьогодні Україна переживає саме таку атаку – Росія намагається знищити не лише українські міста, а й самі підстави української ідентичності. Тому українське законодавство має назвати цей злочин своїм іменем», — зазначила Дарина Підгорна, юристка та аналітикиня Товариства Рафаеля Лемкіна.
Одним із етапів цієї роботи став круглий стіл, який Товариство провело 1 травня 2026 року в Дніпрі за участі парламентарів, представників уряду, прокуратури, громадського сектору та медіа. Учасники обговорили використання Росією культури, історії та права як інструментів війни, а також потребу посилити національне законодавство.
Від початку російської війни проти України Росія системно атакує українську культуру: руйнує музеї, бібліотеки, театри, храми та пам’ятки архітектури, вивозить музейні колекції з тимчасово окупованих територій, витісняє українську мову та освіту, нав’язує російські історичні наративи й намагається замінити українське культурне середовище російським.
Законопроєкт №15331 передбачає покарання за такі діяння у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, а в найтяжчих випадках — довічне позбавлення волі. Публічні заклики до їх вчинення пропонується карати позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.
Ключова мета цих змін — не лише встановити відповідальність, а й створити дієвий механізм запобігання злочину геноциду. Для цього держава має належно кваліфікувати вже вчинені діяння. Росія системно знищує українську культуру, мову, освіту, пам’ять та інституції, використовуючи їх руйнування як інструмент війни проти української нації. Тому такі дії мають отримувати належну правову кваліфікацію — як складова геноцидної політики, а не описуватися через інші правові категорії, які не відображають їхньої суті.
«Культура не є побічною жертвою цієї війни. Вона є її мішенню. Коли держава-агресор знищує музеї, забороняє мову, переписує історію, вивозить культурні цінності та руйнує інституції пам’яті, вона атакує здатність народу існувати як окрема спільнота. Україна має створити правові інструменти, які відповідатимуть масштабу цього злочину», — зазначила Анастасія Олексій, виконавча директорка Товариства Рафаеля Лемкіна.
Команда Товариства Рафаеля Лемкіна підготувала окреме роз’яснення, чому запропоновані зміни до Кримінального кодексу України є необхідними для належного притягнення винних до відповідальності за злочин геноциду в Україні.
Станом на 22 червня 2026 року законопроєкт перебуває на опрацюванні в комітеті Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності.
Адвокаційну та експертну діяльність щодо розроблення законодавчих змін про культурну складову геноциду Товариство здійснювало за грантової підтримки European Endowment for Democracy (EED).