Хто такий Рафаель Лемкін?

Рафаель Лемкін: людина, яка дала світові поняття геноциду і викривала радянські злочини проти України

Рафаель (Рафал) Лемкін народився 1900 року у селі Безводне неподалік Волковиська (нині територія Гродненської області в Білорусі) в родині польських євреїв. На той час ця місцевість входила до Російської імперії, а після Першої світової війни стала частиною відновленої Польської держави.

Ще в юності Лемкін зацікавився питаннями міжнародного права щодо запобігання масовим злочинам проти народів. Особливе враження на нього справила подія 1921 року: у Берліні вірменський студент Согомон Тейлірян убив колишнього османського міністра Талаата-пашу, одного з організаторів геноциду вірмен. Суд виправдав Тейліряна, і це спонукало Лемкіна замислитися, чому міжнародне право не передбачає покарання організаторів масових злочинів, що залишаються безкарними.

Чому вбивство мільйона людей вважається менш тяжким злочином, ніж вбивство однієї особи?

—роздуми Рафаеля Лемкіна про масові вбивства

Лемкін навчався у Львівському університеті, де вивчав право. Докторський ступінь із права він здобув у Польщі. Львів відіграв важливу роль у формуванні його ідей про відповідальність за масові злочини.

У 1930-х роках Лемкін виступав на міжнародних конференціях, де висував ідеї щодо введення до міжнародного права понять «варварство» — навмисне знищення народів, і «вандалізм» — нищення культурної спадщини. Хоча тоді його пропозиції не отримали широкої підтримки, вони стали підґрунтям майбутньої концепції геноциду.

Після початку Другої світової війни і поділу Польщі в 1939 році Лемкін був змушений тікати від нацистів: спершу до Швеції, а згодом до США. У 1944 році вийшла його знаменита праця «Axis Rule in Occupied Europe» («Правління країн Осі в окупованій Європі»), де він уперше вжив і чітко визначив термін «геноцид» та проаналізував політику нацистської окупації.

Згідно з Рафаелем Лемкіним, геноцид – це «координований план різних дій, спрямованих на руйнування життєвих основ національних груп із метою їхнього знищення»¹. Лемкін стверджував, що актам фізичного або біологічного винищення зазвичай передує знищення культури — напади на символи, традиції чи релігійне життя спільноти. Він наголошував, що запобігти геноциду можна лише тоді, коли світ втручається на самому початку — у момент, коли розпочинаються атаки на культуру².

Робота Лемкіна стала основою для обвинувачень на Нюрнберзькому процесі, а також послужила фундаментом Конвенції ООН від 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».

Попри значущий внесок у міжнародне право, Лемкін помер у 1959 році у Нью-Йорку у скрутних матеріальних умовах і майже без широкого визнання — на його похороні було небагато присутніх.

Лемкін і Україна

Україна займала особливе місце в житті Лемкіна. Він підтримував тісні контакти з українською діаспорою в США.

У 1953 році Лемкін виступив у Нью-Йорку на вшануванні 20-ї річниці Голодомору з доповіддю «The Soviet Genocide in Ukraine» («Радянський геноцид в Україні»), в якій чітко назвав дії сталінського режиму геноцидом українського народу.

Він виділив чотири основних складові радянського геноциду в Україні:

  1. Знищення української інтелігенції — «мозку нації».
  2. Ліквідація Української автокефальної православної церкви та Української греко-католицької церкви — «душі України».
  3. Винищення селян голодом — зберігачів мови, традицій і культури.
  4. Заселення території України іншим населенням з метою зміни етнічної структури.

Таким чином Лемкін першим у світовій науці розглянув Голодомор не лише як штучний голод або репресії, а як навмисну стратегію знищення української нації.

Матеріали до вивчення життя і спадщини Рафаеля Лемкіна

¹ Lemkin, R. (1944) Axis Rule in Occupied Europe. Washington, D.C.: Carnegie Endowment for International Peace, p. 79. Available at: https://www.legal-tools.org/doc/b989dd/pdf

² Lemkin, R. (1948) Memorandum on the Genocide Convention, Raphael Lemkin Papers, American Jewish Historical Society (AHJS), p. 154, Box 6, Folder 5, as cited in Moses, A.D., 2010, Raphael Lemkin, Culture, and the Concept of Genocide, in Bloxham, D. and Moses, A.D. (eds), The Oxford Handbook of Genocide Studies, Oxford University Press. Available at: https://www.dirkmoses.com/uploads/7/3/8/2/7382125/moses_lemkin_culture.pdf