5 липня 2026 року Товариство Рафаеля Лемкіна долучилося до заходу в Гаазі, що відбувся в межах треку Парламентської групи підтримки України, спеціального формату Парламентської асамблеї ОБСЄ, створеного для об’єднання практичних і політичних зусиль міжнародної спільноти на підтримку України. Товариство на заході представили виконавча директорка Анастасія Олексій та голова правління Віталій Титич.
У межах тематичної дискусії «Воєнні злочини, злочини проти людяності та злочини геноциду, вчинені Російською Федерацією» Віталій Титич виступив із промовою про необхідність криміналізації системних злочинів проти культури як прояву геноцидальної політики.
«Ми спостерігаємо систематичну атаку на саму українську ідентичність: знищуються музеї та архіви, руйнуються об’єкти культурної спадщини, розкрадаються культурні цінності, переписуються освітні програми, українська мова витісняється з публічного простору, а дітей змушують приймати чужу історію та чужу політичну лояльність», — зазначив Віталій Титич у своїй промові.
Він підкреслив: руйнування культурних, мовних, освітніх та інституційних основ існування українського народу не можна розглядати лише як сукупність окремих воєнних злочинів. Ідеться про скоординовану політику, спрямовану на стирання української ідентичності та заперечення самого існування України як окремої нації.
Віталій також нагадав про витоки самого поняття «геноцид». Рафаель Лемкін, який його сформулював, розумів цей злочин не лише як фізичне знищення людей, а і як руйнування основ існування групи — її культури, мови, інституцій та колективної пам’яті. Таке ширше розуміння було відображене в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 96(I) 1946 року, однак згодом поняття культурного геноциду було вилучене з тексту Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року.
Окрему увагу у виступі Віталій приділив зв’язку між відповідальністю за злочини проти ідентичності та питаннями безпеки. За словами Віталія, право має бути здатним не лише фіксувати окремі епізоди злочинів, а й розпізнавати кампанію, яка стоїть за ними.
«Воєнні злочини пояснюють нам, що сталося. Геноцид пояснює, чому це сталося. І якщо міжнародне право здатне визнавати знищення людей, але не здатне належним чином охопити знищення тієї ідентичності, яка робить їх народом, тоді наше розуміння геноциду залишається неповним», — наголосив Віталій Титич.
Крім Віталія Титича, у дискусії взяли участь представники українських державних інституцій, органів місцевого самоврядування, громадянського суспільства та міжнародної правової спільноти:
- Дмитро Пономаренко, посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України з питань військовополонених, цивільних осіб, незаконно позбавлених свободи, та зниклих безвісти;
- Дмитро Орлов, міський голова Енергодара;
- Христина Левченко, голова молодіжної організації Профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України, колишня працівниця Запорізької атомної електростанції;
- Ольга Сагайдак, голова правління Коаліції дієвців культури;
- Алекс Презанті, міжнародний юрист і міжнародний правовий радник Фонду партнерства за стійку Україну;
- Євгенія Кравчук, доповідачка резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи «Протидія стиранню культурної ідентичності під час війни та в мирний час», яка виголосила заключне слово.
Товариство Рафаеля Лемкіна послідовно працює над тим, щоб злочини, спрямовані на знищення української ідентичності, отримали належну правову оцінку. Участь у дискусії в Гаазі стала ще одним кроком у просуванні міжнародного діалогу про необхідність переосмислення підходів до геноциду, відповідальності та запобігання майбутнім злочинам.