Вікторія Савчук Кеннет, менеджерка з цифрових комунікацій Товариства Рафаеля Лемкіна, опублікувала новий есей, у якому досліджує, як цифрові архіви можуть зберігати ідентичність міста навіть після його фізичного знищення. Її текст “Mariupol’s Digital Museum: The Preservation of Home” розповідає про тривалу роботу Маріупольського музею зі збереження пам’яті про місто в окупації.
Проводячи виразну історичну паралель, Вікторія звертається до скляних негативів Любліна, зроблених до 1939 року, — зображень, які згодом стали вікном у місто, що існувало до Голокосту. Вона стверджує, що цифровий каталог Маріуполя сьогодні виконує подібну функцію, документуючи міське життя, культуру й пам’ять, які Росія прагнула знищити, стерти або привласнити.
Есей опубліковано в межах Narysy — щомісячного проєкту INDEX: Institute for Documentation and Exchange, культурної та дослідницької інституції, що базується у Львові. INDEX документує український досвід російської війни та сприяє обміну між українськими й міжнародними дослідниками та діячами культури.
Через Narysy INDEX збирає щомісячні нариси, спостереження, спогади та рефлексії своєї спільноти, зокрема розповіді про перебування у Львові, польові дослідження по всій Україні та повсякденне життя під час війни.