Міжнародна спільнота й досі часто звужує поняття геноциду до масових убивств. Саме це прагнуть змінити українські правозахисники, наполягаючи на ширшому й точнішому тлумаченні цього злочину в міжнародному праві.
Як зазначає юристка Товариства Рафаеля Лемкіна Дарина Підгорна у коментарі Еспресо, геноцид включає не лише фізичне знищення людей, а й цілеспрямоване нищення культури, переслідування цивільного населення, створення нестерпних умов для життя через енергетичний терор, індоктринацію та незаконне вивезення дітей.
Для міжнародного визнання геноциду необхідні два ключові чинники. Перший — систематичність і масштабність злочинів. Другий — доведення наміру держави-агресора знищити українців саме як окрему національну групу.
«Тому сьогодні Україна має доводити, що ми є національною групою, об’єднаною культурою та історією, яку ворог прагне стерти з лиця землі», — зазначила Дарина Підгорна.
У підсумку питання полягає не лише в доказах, а й у політичній готовності світу взяти на себе відповідальність і назвати цей злочин своїм ім’ям — геноцидом.